Цей інструмент є, і він дуже простий у застосуванні.
Facebook-архів. Вперше опубліковано 26.04.2016.
Его як частина душі, а не як частина особистості чи психологічний аспект свідомості, набагато цікавіше для дослідження. Якщо спробувати охарактеризувати одним поняттям, що таке его, то насамперед вилізуть загальноприйняті фрази, щось на кшталт: «роздуте его», «борися зі своїм его», «его поганий порадник» тощо. Під мої спостереження потрапило кілька цікавих ситуацій, які я відніс до прояву мого его.
Бачачи, як повз проїжджає знайома мені людина, я її привітав і, не отримавши привітання у відповідь, привітав її знову, але вже більш явно. Так тривало чотири рази, але мої привітання були проігноровані. Припустити, що мене просто не помітили, мені здалося не так логічно, а от припущення, що людина ігнорує мене навмисно, посіло перше місце в моїй характеристиці ситуації. І така моя оцінка стала впливати на хід моїх думок, як і на загальний настрій.
Але перебування в медитативному стані дало мені можливість простежити відмінність між двома моїми внутрішніми ставленнями до ситуації. Одна частина моєї натури поставилася до того, що відбувається, цілком нейтрально: не привітав, то не привітав — це не так важливо. А от інша почала наполегливо псувати мені настрій. Тут же підключився ум, наводячи жахливі, на його погляд, картини загальної неповаги до мене, і прив'язував усе це до факту пам'яті, оскільки це сталося не вперше.
Коли моє его забарвило ситуацію, я тут же зателефонував приятелю, який мене не привітав, і він запевнив мене, що просто мене не помітив. Мої спостереження продовжилися, і за один день було ще кілька моментів, коли моє его давало оцінку ситуації, і ця оцінка була, м'яко кажучи, фальшивою.
Коли я переніс події одного дня на все своє минуле життя, я усвідомив, що его підфарбовувало всі ситуації й штовхало мене в неправильному напрямку незліченну кількість разів. Із простих, нічого не значущих фактів воно вибудовувало внутрішні суперечності, а ум готував своєрідний план помсти за образи й приниження, яких насправді могло й не бути. Якби в мене був інструмент впливу на реакцію мого его, багато що в житті могло піти інакше, і я впевнений, позитивних змін було б більше.
Цей інструмент є, і він дуже простий у застосуванні. Але отримав я його чомусь тільки зараз. Для початку використання цього інструмента доведеться розібратися, що таке его, але при цьому віднести його, як я говорив вище, не до аспекту особистості, а до частини душі чи свідомості.
Наведу приклад із дитинства, для ясності. Не знаю, як у дівчаток, але в хлопчиків у підлітковому віці дуже розвинений територіальний поділ місця проживання. Зазвичай це двір, де хлопчаки спілкуються з друзями, і якщо у «твій» двір зайшов інший підліток, то він сприймається як чужий; зазвичай, поки цей підліток проходить повз, на його адресу відпускаються жарти й кпини, часто між собою, а іноді й дуже явно, настільки явно, що такі жарти переходять у розряд образ.
І якось мої друзі настільки загралися в «охоронців території», що не помітили, як їхні жарти й кпини були спрямовані на такого ж нашого друга, який за літо змінив зачіску, і ми його просто не впізнали. Але щойно настав ефект упізнавання, об'єкт із категорії чужого перейшов у категорію свого, і кпини тут же припинилися.
В індуїзмі та йозі однією з головних концепцій сприйняття є концепція сприйняття всього як єдиного цілого; як говорить Васиштха, сприймайте світ як одну суперсвідомість, усе є Брахман. Тобто якщо перестати відділяти себе від світу й сприймати довколишнє як частину себе, ахамкарі нічого буде виділяти. Якщо собака буде голосно гавкати, вона не дратуватиме, а сприйматиметься як, наприклад, Ваш гучний кашель чи сопіння. Будь-яка людина сприйматиметься як «я» в минулому або інша версія мене, і який тоді сенс ображатися на себе, і головне з якої причини?
Миру Вам і добра.