На яку планету тікати, щоб ще хоч трохи спокійно пожити?
Архів Oculus. Вперше опубліковано 14.02.2023.
Мені це питання в коментарях здалося нагальним, і воно стосується кожного, хто переживає тяготи війни. Звісно, у всіх нас і все відбувається інакше, комусь легше, комусь важче. Але, мабуть, пів світу зараз стурбоване тим, що відбувається, і якщо сфокусуватися на кризах, тіло не витримує внутрішнього напруження. Поради радіти кожному дню допомагають слабо, це було актуально на самому початку, коли ще жила надія на швидке завершення цього жаху. Зараз просто все починає валитися з рук.
Фраза "варто прийняти те, що відбувається" допомагає інтелекту, але зовсім не допомагає тілу, яке переживає щоденний стрес. Насправді кризи - звична для нас річ, саме народження - це перша, найсильніша криза, яку ми переживаємо. Криза перед неминучим і невідомим. Після народження все наше життя стає наповненим небезпеками, усе вже не буде так добре, як було в утробі матері. А згадайте перші дні, коли ви змінюєте соціум у дитинстві: перший похід до школи, у двір, переїзд на нове місце. Це зазвичай стрес для дитини.
Але знаходилися такі унікальні діти, яким усе байдуже. Вони люблять нові знайомства й нові місця, активно розповідають про те місце, де вони жили або бували до цього. І складається враження, що вони не відчувають жодної кризи. А згадайте свій перший іспит, як це було страшно? А декому що іспит, що звичайний день - усе одно. А перше побачення, перший поцілунок, перший секс. Усе це етапи, які проходить людина, стаючи дорослішою або просто досвідченішою.
Зате з яким натхненням ви розповідаєте про ту кризу, яку ви подолали, наскільки цінний той досвід, який ви отримали. Адже тільки на пережитому ми будуємо все те, що згодом нас визначає. Тому кризи - це місце для поштовху вперед, основа для зміни. Наш світ надто швидко змінюється, щоб ми могли дозволити собі залишатися такими самими; якщо ми не будемо змінюватися, зовнішні зміни нас поглинуть, і ми все одно змінимося, але вже не з власної волі.
Страх - це не просто почуття, страх - це не лише рефлекс, страх - це маркер, що до того, що відбувається, потрібно поставитися з підвищеною увагою. Сміливі люди бояться, це збоку здається, що їм не страшно, насправді вони користуються страхом як паливом, як суперсилою, яка загострює всі наші інстинкти. Страх - це помічник і керівник у кризовій ситуації, завжди варто сприймати страх як перехід тіла в особливий режим життя. Подумайте про тих, хто стрибає з парашутом, про тих, хто підкорює гірські вершини або глибини океану, або хто бере участь у будь-якому виді перегонів. Для них страх - це сенс їхнього життя. Для них смак адреналіну - це смак свободи, можливість зробити те, що іншим не під силу.
Не так багато релігій, які засновані на війні, не так багато божеств війни, яких люди прославляли. Скандинавська релігія вікінгів - одна з небагатьох, але водночас чудових релігій світу. Тому в наших воїнів так багато скандинавських атрибутів. Всеотець Одін приймає до Вальгалли лише істинних воїнів, загиблих у битві.
Коли я вивчав руни й у медитації торкнувся світу скандинавських богів, побачив внутрішню силу духів природи, яку оспівували вікінги, тоді мені стало зрозуміло, що час війни й воїнів - це час, коли ти можеш показати, з якого тіста ти зроблений. Середньостатистична людина проживає своє нудне одноманітне життя, з дурними скандалами, щоденними турботами й дріб'язковими переживаннями; тільки війна може дати істинному воїну відчуття свободи й значущості.
Тільки війна дає можливість проявити в собі ті приховані сили, які у звичайному житті лише дрімають. Жоден істинний воїн не погодиться померти в старості від хвороб, якщо є можливість загинути з честю в битві за своїх побратимів, захищаючи свою сім'ю і землю.
У мене був досвід шаманського ритуалу Аяуаски. Цей ритуал настільки незвичний, а речовина діє настільки індивідуально, що вивченню Аяуаски потрібно приділити дуже багато часу й уваги. Аяуаска в деяких випадках зовсім ніяк не діє на людину; я читав історію про те, що одна людина проходила цей ритуал 22 рази, і лише після 22-го разу Аяуаска її прийняла й розкрила свої секрети.
Традиційно індіанці використовували цей або подібний ритуал із пейотом як посвяту у воїни. І сила ритуалу в тому, що відвар, який людина приймає всередину, - це відвар, у якому міститься дух рослини, і на перших етапах дух рослини всіляко випробовує людину, насамперед страхом. Обмовлюся, що на всіх Аяуаска діє індивідуально, але при великій концентрації або при особливій чутливості до компонентів відвару людина переживає досвід смерті.
І хоча збоку здається, що це симуляція смерті, сама людина переживає справжнісіньку смерть, і вона не може від неї втекти. Так само і я не зміг утекти від власної смерті, і мені довелося дивитися своїм страхам в обличчя. Тільки перед обличчям смерті ти розумієш, що у світі справжнє. Тільки перед обличчям смерті ти можеш адекватно оцінити своє життя. Тільки після досвіду Аяуаски я зрозумів, чому витратив стільки часу на йогу. Але я не про мої внутрішні відкриття, а про очищення від ілюзій життя.
Нам усім усе здається, нам здається, що життя стабільне, нам здається, що є добрий або поганий час. Нам здається, що наші вчинки мають якесь значення для когось, але насамперед вони мають значення для нас самих. Це наше життя, і нам вирішувати, як нам його прожити. Ні Путін, ні війна не можуть цього змінити. Але видно це лише тоді, коли ти можеш знайти всередині себе щось справжнє, щось позбавлене цієї ілюзії життя. Те, заради чого особисто ти прийшов у це життя.
Я давно не сумніваюся в інкарнаціях, на цьому житті точно все не закінчується, буде наступне, і потім наступне, і далі ще багато чого буде. Замисліться, навіщо ви тут? Що привело вас саме в це місце і саме в цей час? Яка ваша мета тут і зараз? Не обов'язково це має бути якась глобальна мета або завдання вищих сил. Ні, це має бути ваше особисте завдання на цю інкарнацію. Криза дана для того, щоб ви змогли реалізувати цю мету, змогли виконати це завдання. Почніть із малого, з того, чого вам хочеться саме зараз.
Поговоріть із самотньою людиною, нагодуйте голодного, підніміть чужий недопалок або папірець. Пересадіть нарешті свою квітку. Природа навколо нас жива, рослини й квіти потребують нас. Ми для них для всіх боги. Квітка сама себе не пересадить, голодна ворона не завжди може знайти собі їжу, пластикове сміття в річці саме себе не викине.
Усі ці диваки, які борються за екологію, за чистоту, за рівноправ'я для всіх людей. Вони отримують натомість дуже багато, вони мають мету, вони причетні до чогось більшого, ніж вони самі, вони в балансі. У нас усіх є чудова можливість долучитися до чогось, що більше за нас самих, що впливає на всю земну кулю. Кожен українець, де б він не був і що б він не робив, уже причетний до чогось великого й величного, того, що більше за всіх нас. І в цій битві ми на боці добра, у ній ми воїни світла. Не всім так пощастило в цій інкарнації - потрапити на правильний бік. рашисти теж мають мету, і теж причетні до чогось більшого, ніж вони самі, але вони на проклятому боці, на боці зла.
Я ні до чого нікого не закликаю, я вважаю, що кожен вільний робити свій вибір самостійно. Для дівчат, які хотіли побачити світ, зараз є шанс зробити це з українським паспортом. Для хлопців, які люблять техніку й мріяли політати і постріляти, є така чудова можливість. Може, хтось хотів стати проповідником або психологом - є можливості й для вас. Хтось просто любить допомагати - волонтерам завжди потрібна ваша допомога. Знайдіть своє місце на цій війні, плювати на думки всіх інших, робіть те, до чого лежить ваша душа.
Улюблена справа завжди захоплює так сильно, що не встигаєш усвідомити, що довкола є якась криза. Коли розв'язуєш істинне внутрішнє завдання, усі інші деталі стають неважливими; не живіть чужими життями за чужою вказівкою, живіть своїм власним життям.
Тільки вам вирішувати, як прожити це життя, ніхто не може вам у цьому завадити, і це завжди лише ваше внутрішнє рішення.