Джйотиш і західна астрологія: відмінності

Найголовніше, що слід зрозуміти про будь-яку гілку астрології: усюди використовують одні й ті самі планети та світила. Відмінності виникають лише в методах аналізу їхніх положень. Вода кипить за температури 100 градусів Цельсія, але та сама вода кипить і за 212 градусів Фаренгейта. Вода та сама, процес кипіння теж, але якщо потрібно щось обчислити, спершу слід визначитися зі шкалою. Для астрологів вибір «астрологічної шкали» також важливий, а тим, хто звертається до астролога, байдуже, яку шкалу використовуватимуть. Головне, щоб тлумачення підходило самій людині.

Перша відмінність західної астрології від індійської — те, до чого прив'язують початок, нуль у натальній карті. Західна астрологія орієнтується на весняне рівнодення, яке припадає на 19–21 березня. Щороку по-різному, але в західній астрології заведено починати зодіак 21 березня — це й є нульова точка, або нуль знака Овна.

В індійській астрології Джйотиш нуль сузір'я Овна розташований навпроти зорі Спіка із сузір'я Діви або поблизу зорі дзета сузір'я Риб, яка називається Реваті.

Уже здається складним і незрозумілим: чому в індійській астрології говорять про Овна, а точка перебуває в сузір'ї Риб?

Усе тому, що західна астрологія вибудовує свою шкалу лише за положенням Сонця, а індійська використовує сонячно-місячну шкалу. Окрім відстеження положення Сонця, індійські астрологи відстежують і положення Місяця. Крім сонячного зодіаку, в індійській астрології Джйотиш є ще й місячний зодіак — так звані місячні стоянки, накшатри.

І тут з'являється перша перевага для того, хто звертається до астролога: у західній астрології немає змоги проводити аналіз без точного часу народження, а в індійській астрології навіть без точного часу народження можна побудувати натальну карту, що починається від положення Місяця, — Чандра-лагну. У цьому разі прогнози дещо втрачають точність, але вони принципово можливі, а в західній астрології — ні.

Друга принципова відмінність цих двох шкіл — доміфікація: спосіб, у який від нульової точки небо поділяють на 12 секторів. Приблизно до II–III століття нашої ери цієї відмінності не існувало, й обидві школи використовували однаковий поділ неба на 12 рівних частин від нульової точки Овна. До відкриття Гіппархом ефекту прецесії — повільного коливання самої земної осі — це явище нікого не турбувало. Але в епоху Птолемеїв астрологи вирішили враховувати це коливання земної осі й почали винаходити нові способи поділу неба на 12 секторів. Різні підходи до аналізу коливання цієї осі породили багато систем поділу неба: Рівні доми, Порфирій, Алькабітіус, Шріпаті, Кампанус, Регіомонтан, Плацидус, Морінус, Кох і Топоцентрична.

Зазвичай людині, яка звертається до західного астролога, не кажуть, із якою системою домів той працює. Ці системи обирають за особистими уподобаннями, і немає жодних чітких критеріїв, якою системою поділу неба користуватися. Складність цього вибору просто не показують.

Наступна суттєва відмінність західної системи від індійської полягає в тому, що в західній системі використовують точні кути між планетами та світилами — аспекти. Ось перелік цих кутів між планетами: з'єднання — 0°, півсекстиль — 30°, півквадрат — 45°, секстиль — 60°, квінтиль — 72°, квадрат — 90°, тригон — 120°, сесквіквадрат — 135°, біквінтиль — 144°, квінконс — 150°, опозиція — 180°.

В індійській астрології розглядають аспекти не між планетами, а між домами, у яких перебуває та чи інша планета. Ось їхній перелік: усі планети — 7-й аспект (180°), Марс додатково — 4-й і 8-й (90° і 210°), Юпітер — 5-й і 9-й (120° і 240°), Сатурн — 3-й і 10-й (60° і 270°).

Ці три головні відмінності вплинули на методики аналізу натальної карти, і дві школи стали дуже відрізнятися одна від одної. Тепер методики однієї школи не можна застосовувати в іншій.

1781 року, коли відкрили планету Уран, розбіжності посилилися, оскільки нововідкриті планети почали використовувати нарівні із сімома планетами, видимими неозброєним оком. Імовірно, західні астрологи XVIII століття й пізніше вирішили не відставати від сучасної науки та почали використовувати все, що астрономи знайшли в Сонячній системі. Ось додаткові фізичні об'єкти, які використовують зараз: Уран, Нептун, Плутон, Церера, Паллада, Юнона, Веста, Хірон, Ерида, Седна, Хаумеа, Макемаке, Фол, Несс.

Крім реальних об'єктів Сонячної системи, астрологи обох шкіл використовують і фіктивні точки. Такі точки допомагають проводити аналіз, але самі по собі не впливають на карту народження й не використовуються в розрахунках. Обидві школи здавна використовують точки, де відбуваються місячно-сонячні затемнення: Раху і Кету. Та, крім них, кожна школа використовує свої фіктивні точки. Західна астрологія використовує: Чорний Місяць (Ліліт), Пріап, Білий Місяць (Селена), Вертекс, Антивертекс, Східну точку, Парс Фортуни, Парс Духу, інші арабські жереби, мідпойнти.

У Джйотиш: Гуліка, Манді, Кала, Мрітью, Ардхапрахара, Ямагантака, Дхума, В'ятіпата, Парівеша, Індрачапа, Упакету.

Хоча в західній астрології більше «учасників» у карті народження, вона обмежена лише 12 знаками зодіаку. Індійська астрологія не зупинилася на поділі неба на 12 частин і створила додаткові поділи неба: Раші (D1) — 12 частин, Хора (D2) — 24 частини, Накшатри — 27 частин, Дреккана (D3) — 36 частин, Чатуртхамша (D4) — 48 частин, Саптамша (D7) — 84 частини, Навамша (D9) — 108 частин, Дашамша (D10) — 120 частин, Двадашамша (D12) — 144 частини, Шодашамша (D16) — 192 частини, Вімшамша (D20) — 240 частин, Чатурвімшамша (D24) — 288 частин, Саптавімшамша (D27) — 324 частини, Трімшамша (D30) — 360 частин, Кхаведамша (D40) — 480 частин, Акшаведамша (D45) — 540 частин, Шаштіамша (D60) — 720 частин.

Щоб хоч якось оцінити різницю, я використовую грубий математичний підрахунок, у якому кожен об'єкт може перебувати в одному секторі неба лише один раз. Це неправда, але дає приблизне уявлення про кількість варіантів: що більше варіантів, то більше деталей. Отже, для західної астрології вийшло 12²⁹ варіантів, а для Джйотиш — 5,046 × 10¹⁷³. Це приблизно у 2,55 × 10¹⁴² разів більше.

Інтуїтивно здається: якщо в західній астрології більше об'єктів, то вона дає більше деталей. Але на практиці в системі Джйотиш може вміститися 255 із 140 нулями варіантів західної астрології.

Якщо оцінювати методи аналізу сили планети, то в західній астрології основних методів буде 10–12, а в Джйотиш — 18. Якщо врахувати всі чинники аналізу, то для західної астрології їх буде 15–20, а для Джйотиш — 25–30.

Якщо розглянути методи прогнозування, то й тут за кількістю виграє Джйотиш:

Західна астрологія — основні застосовувані методи

• Транзити
• Вторинні прогресії
• Третинні прогресії
• Мінорні прогресії
• Первинні дирекції
• Дирекції сонячної дуги
• Символічні дирекції: градус–рік, найбодська та інші дуги
• Зворотні прогресії та дирекції
• Сонячне повернення — соляр
• Місячне повернення — лунар
• Повернення Сатурна, Юпітера та інших планет
• Річні та місячні профекції
• Зодіакальне вивільнення
• Фірдарії
• Деценії
• Розподіл через терми — circumambulations/distributions
• Синодичні цикли планет
• Лунації та затемнення
• Інгресії планет, особливо кардинальні інгресії Сонця
• Вікові гармоніки
• Прогресивні лунації
• Транзити та прогресії до мідпойнтів
• Хорарна астрологія
• Елективна астрологія
• Мунданні цикли та карти держав

Джйотиш — основні застосовувані методи

• Гочара — транзити
• Подвійний транзит Сатурна та Юпітера
• Саде-саті
• Дхайя і Кантака-Шані
• Ведха і Віпаріта-ведха транзитів
• Тара-бала і транзити відносно джанма-накшатри
• Чандра-бала
• Аштакаварга: Бхінна-, Сарва- і Прастараштакаварга
• Вімшоттарі-даша
• Аштоттарі-даша
• Йогіні-даша
• Калачакра-даша
• Інші умовні накшатричні даші
• Чара-даша Джайміні
• Нараяна-даша
• Стхіра-даша
• Шула-даша
• Мандука-даша
• Інші раші-даші
• Варшапхала — сонячне повернення
• Мунтха
• Варшеша — управитель року
• Мудда-даша
• Патьяїні-даша
• Таджика-йоги та річні сахами
• Тітхі-правеша — повернення місячної фази
• Даша-правеша — карта початку періоду
• Прогнозування за дробовими картами: D9, D10, D7 та іншими варгами
• Сударшана-чакра
• Сарватобхадра-чакра
• Кота-чакра
• Бхрігу-чакра-паддхаті
• Джайміні: караки, арудхи та раші-дрішті
• Наді-методи, зокрема Бхрігу-Нанді-Наді
• Крішнамурті-паддхаті — KP: сублорди та керівні планети
• Прашна — хорарна астрологія
• Мухурта — добір часу
• Панчанга як система щоденного прогнозування
• Затемнення, пакша-кундалі та сонячні інгресії
• Мунданні чакри та карти року

Крім усього сказаного, гороскоп, складений за принципами західної астрології, не здатен прогнозувати події, оскільки враховує лише положення Сонця. Натомість лагноскоп дає змогу без особливих труднощів скласти прогноз за положенням Сонця та його постійних астрологічних супутників Меркурія і Венери, як описано в книзі «Астрологія без астролога». Це можливо тому, що він використовує розраховану Лагну, яка ґрунтується на часі народження, а якщо він невідомий — на положенні Місяця.

Популярність західної астрології пояснюється тим, що вона успадковує матеріалістичний підхід до тлумачень і відкидає внутрішнє сприйняття реальності. Такий підхід ближчий і зрозуміліший західній людині.

Індійська астрологія Джйотиш відрізняється не лише деталями та набором математичних методів: у ній закладено загальні принципи ведичних знань, до яких належать йога, аюрведа, васту та багато іншого. Для індійських астрологів планета — не лише фізичний об'єкт, а й захоплювач уваги людського розуму. Тому планети в Джйотиш називають грахами, а не планетами. Індійський підхід до аналізу часу людського життя спирається на ідею панпсихізму: усі істоти у Всесвіті перебувають усередині медитації надзвичайно великої розумної істоти, а отже, можуть бути персоніфіковані. Для Джйотиш недостатньо опанувати лише математичні методи: потрібно зрозуміти, яким саме характером володіє та чи інша граха (планета).